Дане творче відношення до виробу здійснюється декором, образотворчими видами якого служать сюжетне зображення, символічне зображення й орнамент. Сюжетним називають таке зображення, яким є малюнок, нанесений на поверхню декоративного виробу, що передає якусь певну подію, дію, явище.

Зображення, що виступає як символічне, не пов'язане з передачею дії, а позначає яку-небудь ідею, поняття, символ, алегорію. Наприклад, кожне місто Росії мав свій герб - символічне зображення. Ордена й нагрудні знаки - теж декоративні символи. Ще один, мабуть, самий певний у декоративно-прикладному мистецтві вид прикраси виробів - орнамент.

Орнамент (від лат. ornamentum - прикраса) - візерунок, складена з ритмічно, що чергуються елементів, рослинного й тваринного миру, а також геометричних форм. Головною особливістю орнаменту крім ритму є стилізація, тобто декоративне узагальнення всіляких природних форм шляхом спрощення їх малюнка

Поява орнаменту в первісну епоху, імовірно, було викликано прагненням древніх предків сучасної людини впорядкувати за допомогою елементів, що прикрашають (зиґзаґоподібні лінії, ромби, концентричні кола й т.п.) зовнішню примітивну форму посудин із глини. Можливо, що ідею візерунка первісна людина "підглянув" у сплетеної з лози кошика.

У всякому разі, численні археологічні знахідки в місцях розкопок первісних стоянок підтверджують імовірність саме такого походження орнаменту. Орнамент завжди широко застосовувався як декоративне оформлення виробів, необхідних людям у побуті й практичній діяльності. Він становить основу декоративно-прикладного мистецтва.

Без орнаменту не обходяться у виробах художніх промислів, кераміці, текстилі. Орнамент відрізняється надзвичайно різноманітними мотивами, характер яких залежить як від природних умов, так і національних образів, подань, звичаїв і т.п. Наприклад, орнамент українців зовсім відмінний від орнаментальних форм узбеків