Малювання з натури класичної гіпсової вази. Нове завдання завжди є подальшим розвитком навчальної програми по вивченню основ образотворчої грамоти. У ньому ставляться нові завдання малювання й вираження тонального ладу великої форми. Знову ви станете малювати гіпсову модель. Знову будете аналізувати метод зображення форми й вирішувати проблему відтворення матеріальних властивостей натури.

Малюнок буде дуже важким, тому що зображувати має бути як більшу по розмірах модель - класичну вазу, так і обсяг, якому потрібно охарактеризувати різноманітними деталями, що перебувають із ним у єдності. Давньогрецькі керамічні посудини, у яких зберігалося зерно, маслинове масло, вино й т.д., мали різну форму й відповідно назви, наприклад: пелика, кратер, амфора, килик, киаф, лекиф, пиксида, скифос. Пізніше, у періоди підйому мистецтва, від давньогрецьких зразків багато чого було успадковано.

Правда, ніколи більше, у жодній країні художники так і не змогли створити нічого переважаючі художні досягнення греків по почуттю краси й гармонії, ясності й життєстверджуючої сили. Починаючи з епохи Відродження тривалий час зразком для наслідування вважалося все, що ставилося до області мистецтва й архітектури в античний час (латинське слово antiquus, що означає "древній", уперше вжили в XV в. для позначення періоду розквіту й занепаду Древньої Греції й Древнього Рима).

В XVI в. з появою художніх академій в Італії, де навчали майбутніх художників, назріла необхідність у гіпсових виливках скульптурних і архітектурних обсягів, придатних для малювання з натури. Пізніше художні навчальні заклади стали організовуватися майже у всіх країнах Європи, і майбутні художники малювали гіпсові копії античних зразків. Серед натурних моделей для малювання широко використовувалися античні вази.