Декоративно-прикладне мистецтво своїми коріннями йде в глибину народної творчості. Виникло це мистецтво завдяки прагненню людини прикрасити свій побут, виразити своє розуміння краси. Розкриваючи себе у творчості, люди протягом століть створили чимало воістину високомистецьких предметів, не тільки наділивши їхніми утилітарними функціями (прямим призначенням у використанні), але й приклавши до них декоративні елементи.

Під декоративністю варто розуміти художню обробку предметів побуту, внутрішнє оздоблення житла, художню обробку зовнішнього вигляду архітектурного спорудження й т.д. До елементів декоративного мистецтва ставляться декоративні розписи, декоративна скульптура, мозаїка, вітражі, розпис і різьблення по різних матеріалах, художнє лиття з металу, малодоходний, карбування, килимарство, декоративні тканини й т.д. У декоративному мистецтві використовуються всілякі образотворчі мотиви й орнаменти.

Декоративне мистецтво на відміну від прикладного (застосовного в побуті) включає добутку, що не мають безпосередньо утилітарного ( щопогодиться винятково із практичною вигодою або користю) значення. Однак різку грань між ними встановити важко: ряд добутків можна віднести й до декоративного, і до прикладного мистецтва.

Більшість художніх предметів побуту виконують декоративні й утилітарні функції (виконання, здійснення), тому обоє ці поняття нерідко заміняються загальним - декоративно-прикладне мистецтво. Мистецтво є найпоширенішим, самим масовим із всіх областей художньої творчості. Воно міцно входить у повсякденне життя, задовольняючи різноманітні эстетические потреби людей.

Саме декоративне мистецтво складається із цілого ряду пластичних (архітектура, декоративно-прикладне мистецтво, художнє конструювання) мистецтв, службовців створенню матеріально-предметного середовища життя людини. Отже, декоративно-прикладне мистецтво є областю декоративного мистецтва.