Дуже багата матеріальна основа декоративно-прикладного мистецтва, тобто використання різноманітних матеріалів. Майстри народних художніх промислів застосовують глину, виробні камені, кістку, ріг, дерево, метали й т.д. З покоління в покоління передаються технологічні прийоми художньої обробки й декоративної обробки виробів.

У художній обробці виробів діє головна закономірність декоративно-прикладного мистецтва - погодженість эстетического з утилітарним. Малюнок у декоративно-прикладному мистецтві Між малюванням з натури й декоративним малюванням існує велике розходження.

Якщо при роботі з натури ви зображуєте природні форми в різних положеннях і з різними світлотіньовими відносинами й колірними відтінками, то в декоративному малюванні ці форми потрібно показати у вигляді певного орнаментального мотиву - умовно, стилизованно (узагальнення зображуваних фігур за допомогою умовних прийомів).

Таким чином, декоративний малюнок є результат знайденого взаємозв'язку між сприйняттям природи й декоративним відображенням дійсності. Орнамент є вираженням різних відчуттів і настроїв людини. Це досягається за рахунок композиційного рішення, розташування мотиву візерунка в смузі, квадраті, колі й т.п.

Смуги орнаменту можуть бути розділені по-різному: на квадрати, прямокутники, трикутники, багатокутники, кола, овали й т.д. Квадрат створює враження спокою, прямокутник - відчуття тісноти, напруженості. Зміна положення візерунка впливає на порив, стрімкість, різкість ритму (відмінна риса орнаменту полягає насамперед у ритмічності повторення мотиву).

Чергуванням різних положень основної деталі візерунка з різними напрямками елементів або зі зміною плавності контурів можна домогтися відчуття ліричності, м'якості або занепокоєння, сторожкості. Певний характер- малюнка й особливий лад мотиву візерунка ставлять перед вами складні завдання перетворення природних форм у декоративні образи за. рахунок спрощення елементів.